Шехрезада



Категории Драй-Хмара Михайло ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Я п'ю прив'ялу тишу саду, як стигне пiзнiй холодок, i слухаю Шехерезаду, що знала тисячу казок. До мене простягла долонi: Я жду давно тебе — прийди! А на блакитнiй оболонi зринає срiбний молодик. За садом царина i поле. Гей, скiльки йде туди стежок! Не переслухаю нiколи Шехерезадиних казок! II Стогнала нiч. Вже гострi глицi проколювали бiльма дня, i синьо-золотi грiмницi дражнили вiдгульня-коня. Розбурхалася хмар армада — а ти, опалена, в огнi, ти, вся любов i вiчна зрада, летiла охляп на конi. Пiд копитом трiщали ребра, впинались очi в образи — а ти розплiскувала цебра передсвiтанноï грози. Iз бур, о молода гонице, ти пролила своє дання — i свiтом гомiн i стрiлицi дзвiнкокопитного коня. III Помережав вечiр кучерявий льодяними Ґратами вiкно. Жовтожарнi там горять заграви, голубе кипить вино. А за Ґратами останню мичку допрядає скалоокий день. Бачу усмiх твiй крiзь снiжну мжичку, чую голос вiтряних пiсень. Доки ти манитимеш з надземних, зачарованих тобою берегiв? Я не хочу потороч таємних I важких морочних снiв. Проведи мене в простори снiговiï, де метелиця розгониста Ґуля i смерком дрiмає й леденiє над пухнатими заметами рiлля. IV Я побачив тебе з трамваю. Ти все та ж; голуба й ясна,— тiльки я, тiльки я не розмаю снiгового сна. Ти прийшла у вербляницю: Здрастуй! Про мене—хай верби цвiтуть: не топтатиму синього рясту, у глуху виïжджаючи путь.
Шехрезада